Столиця побачила «Любовний монолог…» від Національної оперети – сповідь всьому світові мовою любові

29.01.2016

29 січня у Національній опереті представили прем’єру, яка по-новому відкрила театр для глядачів. Відбувся перший показ музичної моновистави «Любовний монолог…» за мотивами п’єси Габріеля Гарсія Маркеса «Любовна одповідь чоловікові, який сидить у кріслі».
Цієї події з нетерпінням чекали у столиці, адже взявшись за постановку моновистави, жанру нетипового для Національної оперети, театр наважився на сміливий крок та відкрив нову віху в репертуарній політиці закладу.
Під час прес-конференції перед початком вистави художній керівник театру і водночас режисер-постановник моноспектаклю, народний артист України Богдан Струтинський зазначив: «Ми завжди говоримо, що театр оперети є театром широкого профілю, і цей проект сьогодні лише підтверджує це. Дійсно, ми складаємо певний іспит. І я дуже б хотів щоб, цей проект полюбився нашому глядачу так, як полюбили його ми».

Квитки на перші покази «Любовного монологу…» розкупили ще задовго до прем’єри, тож у залі цього вечора не було де яблуку впасти.
У монолозі – сімейне життя тривалістю у чверть віку. Від пристрасного кохання до срібної річниці весілля. Чи живе так довго кохання? Сюжет закрутився навколо рішення, яке має прийняти головна героїня п’єси Грасіела, і воно остаточне. Та спочатку їй потрібно виговоритися… Нарешті, після стількох років мовчання вона не стримує себе ні у словах, ні в почуттях, ні в діях. Спогади. Розпач. Прозріння. Вона говорила так, що здавалось чути кожен удар серця…
До самого початку вистави постановча група тримала інтригу, хто з двох актрис, яких визначено на роль, вийде цього вечора на сцену: Ася-Середа Голдун чи Ірина Беспалова-Примак. Вони обидві заслужені артистки України, провідні солістки-вокалістки Національної оперети. І для кожної з них ця роль стала особливою.

«До своєї героїні можна ставитися по-різному. Я можу її не розуміти, можу розуміти, можу погоджуватися із нею, а можу – ні. Але якщо я її не люблю – я не повинна її грати. Тому, я таки люблю свою героїню!», –  розповідає Ася Середа-Голдун. Саме вона зіграла Грасіелу у перший прем’єрний день. Для неї ця вистава стала особливою ще й тому, що вона – росіянка за походженням – грала українською півтори години.

Ірина Беспалова-Примак гратиме у «Любовному монолозі…» вже 06 лютого і, як і Ася, говорить про те, що неможливо не любити свою Грасіелу: «Можливо ви помітили, на афіші зображено жінку, яка наче зібрана із різнокольорових шматочків. Ці шматочки – це частинки душі Грасіели. Вся вистава представлена уламками її життя, які вибудувані не в хронологічному порядку: як жінка темпераментна, Грасіела згадує те, що було зараз, те, що було багато років тому… Для мене особисто було складно вибудувати і зрозуміти її життя. Але, безумовно без любові до Грасіели важко було б прожити її історію на сцені».
«Любовний монолог…» – вистава-магія, сповнена асоціацій та емоційних сплесків.
«У цій виставі є багато асоціативних рядів. Наприклад, Грасіела є диригентом свого життя, і тому вона буде грати і на великій сцені, і в оркестровій ямі. Дуже багато є контактних речей, коли вона спілкується із самою музикою… Багато вона пробує передати не через пряму дію»,– пояснює режисер-постановник.
Оригінальність постановки глядачі могли оцінити вже з перших хвилин вистави. За режисерським задумом, оркестрова яма перетворилась ще на одну сцену для актриси, яка максимально близько працювала із публікою, шукаючи відповіді на одвічні запитання не сама, а разом із залом. Ася Середа-Голдун зіграла історію Грасіели так, ніби це її власна. Монолог – це сповідь всьому світові мовою любові. Протягом вистави у залі була цілковита тиша – глядачі ловили кожне слово, переживаючи із героїнею її біль і радість.
«Не того я шукала, коли втекла з тобою, і не того чекала стільки довгих років в цьому чужому домі, і буду шукати до останнього подиху, де б не знаходилася і що б не трапилося – нехай навіть небо впаде на голову. Коли заміжжя не може мені дати нічого окрім забезпеченості та титулу – під три чорти! Можна жити й інакше…», – кидає героїня своєму чоловікові…

  

І кожне слово – як нота, і весь спектакль – як дослідження прози під музику. Глибину і космічність моноспектаклю «Любовний монолог…» додавали композиції Астора П’яццолли. Музика Маестро немов проходила через душу головної героїні, осідаючи спогадами у кожному її слові.
«Сергій Дідок, диригент-постановник, зробив просто фантастичну роботу. Він зробив всі оркестровки. Фантастичне поєднання музики. У нас не оркестр, а ансамбль, оскільки музика П’яцолли є саме ансамблева. І музика буквально передає внутрішній стан, внутрішній монолог, а інколи навіть конфліктує із головою героїнею. Вона стає однією з дійових осіб», — каже Богдан Струтинський.
У виставі звучала також інша музика різних стилів, яка створює певний антураж та додає колориту, зокрема, латиноамериканська, французька, шумові ефекти… А диригент-постановник Сергій Дідок змінив диригентську паличку на акордеон.

   

Одяг для головної героїні створювала художник з костюмів Ірина Давиденко. Кожна нова сукня кожна деталь — новий спогад, забута емоція. Ірина розказує, що працюючи над сукнями для Грасіели, буквально бачила, як вона із звичайної провінціалки перетворювалася у леді. По завершенню вистави глядачі аплодисментами довго не відпускали актрису та ансамбль зі сцени. Вигуки «Браво», сльози на очах, «мурашки» по шкірі, квіти та схвальні відгуки стали найкращим підтвердження успіху прем’єри.

   

Богдан Струтинський сказав про виставу: «Це певна терапія – запитати вголос і знайти свою відповідь. Ми пробуємо це досліджувати. Ми шукаємо ті паралелі, які є в сьогоднішньому сучасному житті, які ми проживаємо, відчуваємо на собі… Це вистава, яка торкає, в першу чергу, психологію, але не за законами чистої логіки, а за законами емоцій».

Преса: Facenews, Спільнобачення, Портал Культура, Україна молода, Хай вей, Правда тут, Openworld, Хай Вей, ДЕНЬ,Известия в Украине

Відео: UA|TV, КДТРК, 5-й канал, Правда тут

Інфомрагентства: Фото УНІАН