— Працювати зі школярем треба, тому що це майбутній театральний клієнт. Просто треба створити умови не насильного втручання у його свободу. Треба створити такі умови, щоб дітей потягнуло прийти до театру. Це робота з методичними кабінетами, з завучами шкіл. Адже людина платить свої кошти, тому перш за все вона мусить мати право вибору. Ми багато працюємо зі школами і я вважаю, що це добре.
Коли я прийшов до Оперети, тут не було взагалі жодного дитячого проекту. Зараз їх вже три. Остання наша прем’єра вдала — це «Білосніжка і семеро гномів». Це інтерактивна вистава, яка у дітей викликає надзвичайне захоплення. Потім я хотів би зробити тінейджерський проект, робоча назва якого «Сім лицарських чеснот» — варіант такого собі українського Гаррі Поттера. Я написав лібрето з Оленою Голенко, музику писатиме Володимир Домшинський.
Зараз ми працюємо над «My Fair Lady» Ф. Лоу. Цей твір входить до шкільної програми. За п’єсою Б. Шоу «Пігмаліон» написано мюзикл. Це спектакль не тільки для школярів, а й дорослих. Дуже гарна музика, яка подобається глядачам різного віку.
— Яким ви бачите ваш театр і акторів Оперети в майбутньому?
— Мені дуже хочеться, щоб це був музично-драматичний театр. Адже Оперета об’єднує чотири великих колективи — солістів, оркестр, балет і хор. Хочеться створити ту виконавську системну школу, про яку мріяв Лесь Курбас, як він говорив: «Розумний Арлекін». Я вважаю, що саме через жанр музичного театру, який зараз надзвичайно популярний у Європі, ми повинні прийти до цього синтетичного, синкретичного актора.
22.02.2005 18:45 радіо “Столиця” http://vanarchive.internews.ua/content/bulletin/4032.html
Зараз Київський академічний театр оперети працює над створенням бренду. Про це сьогодні на прес-конференції, присвяченій 70-річчю театру, повідомив директор оперети Богдан Струтинський. Відкрито спеціальний рекламний відділ, який займається над позиціонуванням театру як театру хай-класу. На прес-конференції Богдан Струтинський представив виготовлені до 70-річчя театру фірмові паперові пакети, ручки театру, паперові біноклі та значки.
25 февраля 2005, 17:00 Взрослое Радио http://vzrosloe.com.ua/news/?day=25&month=02&year=2005&time=17:00
Київський академічний театр оперети зайнявся нестандартними, як для театру, справами. По-перше, це створення свого бренду, а по-друге – акторська студія. До того ж, до свого 70-річчя оперета представить незвичайний гала-концерт із капусником і попурі. Директор оперети Богдан Струтинский представив виготовлені до ювілею театру фірмові пакети, ручки театру, паперові біноклі і значки. Досить цікаво виглядає бінокль. Його зроблено нестандартно – з паперу, але при цьому в нього так само добре видно, як і в звичайний. Плюс, він ще і складається, тож уміститься навіть у мініатюрну сумочку. Свої „фірмові речі” театр оперети почав виготовляти до таких свят, як День святого Валентина, 8 березня, ювілею театру.
25.02.2005 Київ Прес Iнформ
http://kmv.gov.ua/print/news.asp?Id=36194
Театр оперети створить власний бренд КУЛЬТУРА. Зараз Київський академічний театр оперети працює над створенням власного бренду. Як повідомляє «proUA», про це сьогодні на прес-конференції, присвяченій 70-річчю театру, повідомив директор оперети Богдан СТРУТИНСЬКИЙ. „Ми взагалі зараз працюємо над створенням бренду. Для цього відкрито спеціальний рекламний відділ, який займається над позиціонуванням театру як, скажімо, театру хай-класу. Для цього в нас є різні адресні програми, такі, наприклад, як дитяча програма. Ми активно співпрацюємо із заводом „Оболонь”, він фінансує дві наші постановки: „Карнавал казок в Україні”, а в цьому році це „Білосніжка та сім гномів”, – повідомив Богдан СТРУТИНСЬКИЙ. На прес-конференції Богдан СТРУТИНСЬКИЙ представив виготовлені до 70-річчя театру фірмові паперові пакети, ручки театру, паперові біноклі та значки. Свої „фірмові речі” театр оперети почав виготовляти до таких свят, як День святого Валентина, 8 березня, ювілею театру. Підтримку у цьому надає Київська мерія та партнери
П’ятниця, 25 лютого 2005 року №29 (2628), http://www.kreschatic.kiev.ua/?id=2628&page=2
Театр — це світ. Із нагоди 70-річчя київської оперети її колектив привітав столичний мер Олександр Омельченко, а сьогодні в цьому храмі Мельпомени відбудеться урочистий гала-концерт Від імені Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації з 70-річчям від дня заснування Київського академічного театру оперети служителів Мельпомени привітав столичний мер Олександр Омельченко. Він побажав їм творчої невтомності, великої наснаги, здоров’я, щастя і злагоди.
Це визначна подія у культурно-мистецькому житті не тільки міста Києва, а й усієї України, йдеться у поздоровленні. Київський академічний театр оперети — колиска українського мистецтва оперети. Прагнучи високого професіоналізму, своє головне завдання театр вбачає у шанобливому ставленні до надбань класичної оперети та у пошуку новітніх форм театрального мистецтва. Підтвердженням цьому є й постановки на великій сцені театру, серед яких “Летюча миша”, “Баядера”, “Принцеса цирку”, “Сільва”, й відкриття малої сцени, так званого “Театру у фойє’’. Загалом до репертуару театру входять близько двадцяти різножанрових вистав — оперети, мюзикли, музичні комедії та казки. Адже визначний професійний рівень акторського складу театру дозволяє здійснювати будь-який задум режисера і композитора.
Тож по праву за високий професіоналізм і великі творчі здобутки Київський театр оперети у 2004 році удостоєний звання академічного. П’ятдесят членів колективу театру висунуто на присвоєння почесних звань України, орденів, почесних відзнак Київського міського голови. Перефразовуючи класика, який промовив, що весь світ — театр, хочеться сказати, що театр, в свою чергу,— це весь світ, зауважує Олександр Омельченко. Це особливий світ високого мистецтва, що вічно манить нас своєю незбагненністю. Ми закохуємось у цей світ з першого погляду і залишаємось у його полоні на все життя.
* * *
Як розповів художній керівник, директор Київського академічного театру оперети Богдан Струтинський, в 1906-му по поверненню з Галичини до Києва Микола Садовський найняв троїцький будинок. Саме тут заснував перший український стаціонарний театр. Реакційна преса писала тоді: “Ми не маємо нічого проти самовизначення національностей, проте вважаємо, що це крок назад”. Насправді ж це був величезний крок уперед.
— Сімдесятиріччя мали відзначати торік у грудні, та з відомих причин перенесли його на 25 лютого 2005-го,— зауважив пан Струтинський.— Нині в нашому храмі Мельпомени представлено всі жанри — балет, хор, вокал та оркестр, а ще — мюзикли, оперу… Цього сезону відкрили камерну сцену та театральну студію. Темпи роботи шалені. Якщо колись за рік актори грали в 97 виставах, то нині — в 207. Плюс тематичні концерти.
За словами театрознавця, професора Національного університету театру, кіно і телебачення Валентини Заболотної, колись у київській опереті розмовляли фальшиво, танцювали незграбно, співали абияк. А ось із приходом нового керівника все почало змінюватися. Артисти входять у контакт із глядачем, а це зовсім нове у вітчизняній опереті. У театрі багато перспективної молоді.
На засіданні круглого столу “Культурна політика в Києві: пріоритети, принципи та шляхи реалізації”, що відбулося напередодні ювілею, йшлося і про те, що на розвиток закладів культури міського підпорядкування в 2005-му виділено 75,9 мільйона гривень.
Сьогодні в Київському академічному театрі оперети — урочистості з нагоди 70-річчя. Служителів цього храму Мельпомени вітатимуть не тільки українські колеги та посадовці, а й митці з-за кордону.
26.02.2005
19:48 Телеканал «1+1» Леся Сакада-Островська http://www.1plus1.tv/tsn_news/tsn_archive/?date=2005-02-26
Київський академічний театр оперети – єдиний в Україні театр цього жанру – cвяткує 70-річчя Тут 1935-го року вперше поставили “Летючу мишу” Йогана Штрауса. На той час оперета вже 80 років як була популярна в Європі. В репертуарі Київського театру нині, головним чином, класичні оперети. На урочистому вечорі з нагоди ювілею висловити свою любов до “легкокрилого жанру” прийшли і урядовці, і церковники.
Київська оперета розташована в особливій будівлі – тут 1907-го року відкрили перший в Україні стаціонарний театр.
Оксана Білозір”Саме в цьому злі вирує дух видатних корифеїв української сцени – Марії Заньковецької, Панаса Саксаганського, Марка Кропивницького. Саме тут вирує буремний дух Леся Курбаса.”
Перші музичні вистави на цій сцені показали 70 років тому, спершу це були оперети європейських класиків. Незабаром з”явилися і українські. Одна з них – “Весілля в Малинівці” українського композитора Олексія Рябова, прем”єра якої відбулася 1938-го року, популярна і досі. Багаторічний глядацький попит мають і вистави іншого українського класика оперетного жанру – Якова Цегляра.
Яків Цегляр, композитор: “Оперета “Дівчина і море” йшла 19 років, “Бажаємо щастя” – 10 років, “Гість з Відня” також 10. Досить “вєнщини”, да здравстует українська музика”.
Втім, музикознавці зауважують, що в Україні поети-лібретисти – велика рідкість. Тому й обмежується репертуар, головним чином, старими перекладами класичних оперет. Втім, це не завадило показати торік 6 прем”єр.
Богдан Струтинський, художній керівник театру: “Зараз практично української сучасної оперети не існує. Її немає, вся ця класика переливається із пустого в порожнє, а сучасних композиторів, я не находжу”
Художній керівник Київської оперети Богдан Струтинський збирається “осучаснити класику” і звернутися до найпопулярнішого нині музичного жанру – м”юзиклу.
26.02.2005
“Українське Православ’я”.
http://www.uaorthodox.org/news.php?pid=502
Post a Comment