А. Скромницкий. Статья “Пресса о директоре Киевского театра оперетты Богдане Струтинском”
Итак, наступило время, когда можно обернуться назад в прошлое и поговорить по душам, языком фактов, о самом важном.
А что же самое важное для театра оперетты? Цель, дорога, победы и беды, радости и печали.
Мне не довелось застать у руля за сим культурным транспортным средством старого кормчего, потому здесь он практически и не упоминается, а значит отбросим его в виду незначительности для предмета нашей статьи.
Предмет обзора – Богдан Струтинский, нынешний руководитель театра (замечу, что как человек, лично мне, не знакомый). В таком случае, что можно сказать, о личности и главное, на что опереться, говоря о нём? Пожалуй, только на многоустое мнение журналистов, собравших массу разрозненных фактов.
Только так будет соблюден принцип объективности, разносторонности. В качестве материала использованы общедоступные источники: газеты, статьи, интервью, новости телеканалов и радиостанций, заметки и цитаты.
Все статьи подобраны в хронологическом порядке. Это в свою очередь позволяет четче и глубже понять мысли, слова, процессы, тезисы, мечты и надежды, а также ошибки.
Так как подбор сведений исчерпывался доступными в интернете (практически все поддающиеся поиску на украинском и русских языках), то отсюда и преимущества и недостатки метода отбора. Они, конечно, не являются полной картиной, но в то же время представляют достаточно массивный свод.
Отсюда следует, что данная статья не является ни славословием ни хулой, и исключительно, этапом сбора источников и только.
Вы спросите: “Зачем это нужно?”
Во-первых, это гражданский контроль над властью.
Во-вторых, если мы и дальше будем думать, что не народ должен творить культуру, а только некие “избранные”, то недалеко скатиться в фашистские концлагеря Дахау и Освенцим, или Голливуд.
В-третьих, пора зарубить на носу, что интеллигент – это не умный, рассудительный человек, с высшим образованием, энциклопедических познаний, – а интелигент /и отсюда, интеллигенция/ – это социальная функция, т.е. выполнение личностью социальных функций, которые она на себя возложила или общество возложило на неё.
Выводы в данной статье не делаются, так как они запланированы для следующей статьи “Богдан Струтинский: театр путей или театр в пути?” (надеюсь, в ноябре уже опубликую). Она будет посвящена взгляду директора театра, т.е. публичного и должностного лица, на театр, оперетту, искусство, культуру.
Статьи представлены по такому принципу:
Дата Издание Автор Ссылка Заголовок Содержание
??? ДЕРЖАВНИЙ ТЕАТРАЛЬНИЙ ЦЕНТР ім. ЛЕСЯ КУРБАСА http://kurbas.org.ua/persons/strutynsky.html
БОГДАН СТРУТИНСЬКИЙ
Режисер, педагог, продюсер. Родом з Івано-Франківщини. Театральну освіту здобував у середніх та вищих спеціальних закладах Калуша, Рівного, Києва. 1996 року закінчив Київський Державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. 1999 року – асистентуру-стажування на кафедрі майстерності актора та режисури драми КДІТМ (майстерня Леся Танюка). Стажувався у Центрі Єжи Гротовського (Вроцлав, Польща), в майстернях Ришарда Неочима та Зігмунта Моліка. З 1998 року викладає акторську майстерність та режисуру драми в КДІТМ. Головне, чому намагається навчити своїх студентів, – грати на сцені, як джазові музиканти, бо вважає, що театр – це джаз, це щосекундна тонка імпровізація, легка, чутлива, на одному диханні. У Центрі Леся Курбаса працює з 1996 року. Здійснив ряд режисерських проектів. Має наукові зацікавлення. Тема дисертації: “Акторська школа Курбаса. Технології, тренінг”. Мріє видати акторсько-режисерські тренінги Леся Курбаса.
Серед останніх вистав:
“Анатоль” (“Щастя від Шніцлера”) за Артуром Шніцлером (міжнародний україно-австрійський театральний проект, МТМ “Сузір’я”, 1998)
“Зачарована Десна” за Олександром Довженком (Центр Леся Курбаса)
“Поворот” за Оленою Телігою (Центр Леся Курбаса)
28.06.2000
«Независимая газета» Павел Руднев
http://www.ng.ru/culture/2000-06-28/7_revolution.html
Третья революция
Директор киевского Центра имени Леся Курбаса считает,что у театрального авангарда большое будущее
ИЗ ДОСЬЕ НГ:
Нелли Николаевна Корниенко – директор Государственного центра театрального искусства имени Леся Курбаса, доктор искусствоведения.
Новую работу Богдана Струтинского – “Зачарованная Десна” по сценарию Довженко – мы сыграли в атрибутике “шалаша” и “лампочки Ильича”, а теперь хотим сыграть в заросшем бурьяном фрагменте ботанического сада, в его заброшенной оранжерее. Довженко заговорит внутренней драмой, в которой оратор партийного съезда ищет примирения с собой когдатошним, тем, навсегда зачарованным Десной, детством, счастливой теплотой и нежностью всего, разлитого вокруг и обнимающего-защищающего тебя.
травень 2003 Український дiловий тижневик «Галицькі контракти» http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/2003/17-18/50.html
Зачаровані дитинством
У Театрі ім. Івана Франка знову прем’єра. Василь Баша зіграв поставлену Богданом Струтинським виставу “Зачарована Десна”, яка свого часу постала під дахом Центру Леся Курбаса і тепер нарешті “прописалася” у франківців. І хоча в програмці зазначено ще два виконавці, Баша, по суті, грає моновиставу. Актор не лише сам із задоволенням пірнає з головою в довженківський текст, а й втягує у його вир глядача. І не біда, якщо ваше дитинство минуло не на Десні, а на якійсь іншій річці чи навіть річечці. Курінь, накритий травами, що зберегли свій запах, та ностальгійні довженківські спогади про діда, від кашлю якого здригалося півсвіту, про бабині прокльони, про дитячі мандри в моркві, капусті та огірках роблять свою справу. Разом з актором, зачарованим поезією українського села, нині приреченого на вимирання, протягом години ви подорожуєте вічними стежками свого дитинства.
2003 З репертуару Театру iм. Iвана Франка
Олександр Довженко . Зачарована Десна
Спільний проект з театральним Центром ім. Л.Курбаса. Перед початком вистави у фойє грає оркестр театру під керівництвом заслуженого артиста України Володимира Гданського
Режисер-постановник – Богдан Струтинський
Художник – Володимир Карашевський
Музичне оформлення – Алла Загайкевич
Художник по світлу – Віктор Свят ненко
Дiйовi особи та виконавцi:
Виконавець ролі від автора – з.а. В.Баша
Хлопчик – Олексій Задніпровський
Перкусія – О.Мiцкевич
Вокал – А.Норинчак
Веде виставу: засл. працівник культури України В.Алименко
??? “Сегодня” Елена НАСТЮК http://today.viaduk.net/0020/1011/1011p4.htm
“НЕ БЫЛО БЫ СЧАСТЬЯ”…
В Киевском театре “Сузір’я” состоялась премьера в стиле “модерн” пьесы австрийского драматурга “Счастье от Шницлера”. Поставил пьесу молодой режиссер Богдан Струтинский. Спектакль — о любви и ее воплощениях, о гармоничных отношениях и чувствах на современном украинском материале. Исполнители главных ролей — Таисия Бойко, Виктор Кошель и Василий Баша — убедили публику в верности тезиса их режиссера: театр — это ощущение жизни.
В планах талантливого постановщика — пьеса П.Зюскинда “Контрабас”.
май 2003
Украинский деловой еженедельник «Галицкие контракты» http://www.kontrakty.com.ua/rus/gc/nomer/2003/17-18/50.html
Очарованные детством
В Театре им. Ивана Франко опять премьера. Василий Баша сыграл поставленный Богданом Струтинским спектакль “Очарованная Десна”, который в свое время был поставлен под крышей Центра Леся Курбаса и теперь наконец “прописался” у франковцев. И хотя в программке указаны еще два исполнителя, Баша, по существу, играет моноспектакль. Актер не только сам с удовольствием ныряет с головой в довженковский текст, но и втягивает в его водоворот зрителя. И не беда, если ваше детство прошло не на Десне, а на какой-то другой речке или даже речушке. Курень, накрытый травами, сохранившими запах, и ностальгические довженковские воспоминания о деде, от кашля которого вздрагивало полмира, о бабкиных проклятиях, о детских странствиях в моркови, капусте и огурцах делают свое дело. Вместе с актером, очарованным поэзией украинского села, сегодня обреченного на вымирание, в течение часа вы путешествуете по вечным тропинкам своего детства.
12-09-2003 14:04 Вікна Столиця, СТБ
http://www.stb.ua/vikna/stolytsia У Театрі оперети хочуть модернізувати старі вистави і поставити мюзикл
Про це нове керівництво театру заявило за дві години до початку нового сезону. Утім його відкрили традиційно, як і 20 років поспіль – ”Сильвою” Кальмана.
“Сильва”, одна з найяскравіших оперет Імре Кальмана, в Київському театрі оперети мала кілька сценічних версій. Останньою з них є постановка Сергія сміяна. І хоча давно вже точаться розмови, що оперета вийшла з моди, в театрі впевнені у протилежному.
Новий сезон київський театр оперети зустрічає з новим художнім керівником. Богдан Струтинський своїм основним завданням уважає модернізацію постановок, застосування “Ноу гау” в поданні жанру та пошук молодих талантів. Разом із тим і від класичних оперет театр не відмовляється. Цього року ставитимуть ”Летючу Мишу”, “Фен Баха” та ”Чарлі Чапліна”.
У недалекому майбутньому, якщо стане грошей, ми побачимо на сцені театру м’юзикл у вітчизняному виконанні. Досвіду в цій справі наші мистці набиратимуться в російських колег, котрим із жовтня планують здавати в оренду приміщення театру, під постановку м‘юзикла “Екватор”.
середа, 18 лютого 2004 року “Хрещатик”, №23 (2426) Олена АФАНАСЬЄВА http://www.kreschatic.kiev.ua/?id=2426&page=11
Post a Comment