Мистецько-концертний центр

Мистецько-концертний центр

ім. І.Козловського

Адреса: м. Київ, вул.Хрещатик 50-Б \ Тел: 235-75-18

Козловський
«вони любили, страждали, їхні почуття були завжди глибокі й проникливі».

— І.С. Козловський

КОЗЛОВСЬКИЙ ІВАН СЕМЕНОВИЧ

Видатний радянський оперний та камерний співак, Герой Соціалістичної Праці, двічі лауреат Сталінської премії (1941, 1949) та Державної премії УРСР ім.Т. Г. Шевченка (1990) , народний артист СРСР, володар п'яти орденів Леніна та ордену «Знак Пошани»

Народився Іван Семенович в селі Мар'янівка неподалік Білої Церкви під Києвом. Від природи він був обдарований виключно тонким слухом та чудовим голосом і ще маленьким хлопчиком співав свої улюблені українські пісні. Тому з 8 років його віддали до Києва, де він став півчим Михайлівського Золотоверхого собору. На першому у житті фото майбутнього співака знято

Трохи пізніше прийшло захоплення театральним мистецтвом. Вже з 15 років він почав брати участь у постановках Товариства Українських Акторів П. Саксаганського під керівництвом І. Мар'яненка як хорист. Марія Заньковецька одразу розгледіла талант юного співака. Почувши його голос, вона сказала Івану Козловському: «Співаєш як соловей, співай людям на радість». І він співав: в хорі університету св. Володимира під керівництвом відомого українського композитора Олександра Кошиця; шліфував свою вокальну майстерність у педагогів Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка, в якому навчався у 1917-1919 роках і закінчив з відзнакою.

1920 року його було мобілізовано до лав Червоної Армії. Служив у Полтаві. Захопившись раз і назавжди театром та співом, Іван Семенович вже не міг не займатись своєю улюбленою справою. Він отримав дозвіл суміщати військову службу з концертною діяльністю, брав участь у постановках Полтавського музично-драматичного театру. Так за спогадами полтавчан, часто можно було бачити стрункого хлопця у військовій формі верхи на коні, прямуючого до театру співати. В його репертуарі того часу - партії Петра з «Наталки-Полтавки» і Левка з «Утопленої» М. Лисенка, Ленського з «Євгенія Онєгіна» П. Чайковського, провідні партії з «Дубровського» Е. Направника, Йонтека з «Гальки» С. Монюшка. У 1924 році співака запросили до Харківського оперного театру. Дебютував Іван Семенович у «Фаусті» Ш.Гуно і одразу зайняв провідне місце в трупі. Ще за рік він був солістом вже Свердловського оперного театру.

І, нарешті, у 1925 році ім'я Івана Козловського з'явилося на афіші Большого театру в Москві. Він прийшов туди досвідченим оперним співаком. Завдячуючи своєму чудовому, неповторному голосу і досвіду, здобутому в українських театрах, Іван Козловський невдовзі став провідним співаком Першої сцени СРСР. Він почав багато працювати в театрі, виступати з концертами по країні.

Талант Козловського розквітнув у повній своїй красі і силі. Працюючи над собою, співак вдосконавлював майстерність, з роками його голос досягнув найвищого ступеня віртуозності. На оперній сцені його репертуар був дуже великим. Серед кращих робіт Івана Семеновича фахівці відмічають партії Юродивого ("Борис Годунов" М. Мусоргського), Герцога (" Ріголетто "Дж. Верді), Лоенгріна ("Лоенгрін" Р. Вагнера), Дубровського ("Дубровський" Е.Направника), індійського гостя ("Садко " М. Римського-Корсакова), Ленського ("Євгеній Онєгін" П. Чайковського).

Борис Покровський охарактеризував творчий внесок співака наступним чином:

"І. С. Козловський - це яскрава сторінка в історії вітчизняного оперного мистецтва. Лірика захопленого поета опери Чайковського; гротеск прокоф’євського принца, закоханого в три апельсина; вічно юний споглядач краси Берендей і співак "далекої Індії чудес" М. Римського-Корсакова, променистий посланець Грааля Ріхарда Вагнера; звабливий герцог Мантуї Дж. Верді, його ж неспокійний Альфред; благородний месник Дубровський ... Серед великого списку чудово виконаних ролей є у творчій біографії І. С. Козловського справжній шедевр - образ Юродивого в опері М. Мусоргського "Борис Годунов". Створення класичного образу в оперному театрі явище дуже рідкісне ... "

«вони любили, страждали, їхні почуття були завжди глибокі й проникливі».

— І.С. Козловський

Про створених ним на сцені героїв казали: «вони любили, страждали, їхні почуття були завжди глибокі й проникливі».

У 1938 році за ініціативою В.І. Немировича-Данченка та під художнім керівництвом І.С. Козловського був організований Державний ансамбль опери СРСР. Іван Семенович здійснив ряд цікавих постановок опер у концертному виконанні: «Вертер» Ж. Массне, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Орфей» К. Глюка, «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова, «Катерина» М. Аркаса, «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні, «Наталка-Полтавка» М. Лисенка.

У 54 роки співак залишив сцену Большого театру, але своєї концертної діяльності не полишав. У його репертуарі були твори Й-С. Баха, Л. Бетховена, Р. Шумана, М. Глінки, О. Даргомижського, П. Чайковського, С. Рахманінова, старовинні російські романси і, звичайно, українські народні пісни, які йому були дорогі і близькі протягом всієї його творчої діяльності. Виступав Іван Семенович із сольними концертами аж до 87-річного віку, адже все його життя було спрямоване на творчість, на те, щоб співати для людей.

Всі роки, що І.С.Козловський жив у Росії, він не поривав зв'зків з Україною. Записував платівки з українським репертуаром, виступав з оркестром українських народних інструментів, неодноразово приїздив до Канева на могилу Т. Шевченка. У своїй рідній Мар'янівці відкрив на власні кошти музичну школу, із захопленням працював з маленькими співаками, виступав з дитячим хором.

Україна завжди займала найважливіше місце в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв'язки із київськими митцями і, навіть, із земляками-мар'янівцями. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. Серед репертуару співака були "політично небезпечні" українські твори: "Мені однаково" на слова Т.Г.Шевченка, пісні українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) та ін.

Все життя Козловський мріяв, щоб народні пісні, календарні, обрядові, які він знав та любив з дитинства – зберігалися та поширювалися. Але в ті часи бувало й так, що платівки, випущені силами співака, на яких були записані колядки та щедрівки, знищувались повним тиражем.

Іван Семенович Козловський був людиною талановитою і яскравою, жив довго, бачив на власні очі падіння двох імперій — царської й радянської, близько знав багатьох великих людей свого часу. Івана Семеновича шанував Сталін, а Чарлі Чаплін мріяв хоч раз його побачити. Великий бас Федір Шаляпін вважав співака другим у світі — після себе. Світова і українська музична культура об'єдналися у творчості І. С. Козловського.

У Києві ім'ям співака названий провулок у Печерському районі, де 8 жовтня 2008 року було відкрито пам'ятник Івану Козловському (скульптор В. І. Зноба). Іменем Івана Козловського названа музична школа в Москві. У його честь випущені поштова марка і пам'ятна монета України.

Мало хто знає, що Троїцький Народний Дім, на сцену якого вперше вийшов співак, виконавши партію Андрія в «Запорожці за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, тепер є приміщенням Київського національного академічного театру оперети. І так склалося, що коло часу замкнулося – і тепер з 2013 року саме Національній опереті підпорядкований Мистецько-концертний центр імені Івана Семеновича Козловського!